«Америка повернулася»: перші кроки Джо Байдена та їх наслідки

США і надалі підтримуватимуть Україну у її протистоянні з Росією.

Нова адміністрація США на чолі з Джо Байденом, приступаючи до роботи, взялася активно змінювати державну зовнішню політику. Це актуально у тому числі і для України, оскільки підтримку, яку їй надають США, можна назвати надзвичайною, що підтверджується практично щоденно, і про що, до речі, йшлося у моїх попередніх статтях.

Про це пише доктор військових наук Віктор Гвоздь, на сторінках інформаційно-аналітичного ресурсу Борисфен Інтел.

Разом з тим, незважаючи на досить очевидний характер практичних планів Дж. Байдена у зовнішньополітичній сфері, оцінюють їх неоднозначно. А у низці випадків деякі оцінки я назвав би відвертими інсинуаціями, які певні політичні сили і навіть деякі країни використовують у своїх інтересах, і проти України — включно. Ось як можна назвати твердження окремих російських і американських ЗМІ про «готовність США повернути Україну до сфери російського впливу з метою налагодження американсько-російських відносин, як противаги зближенню Москви та Пекіну»?..

Отож, не зайве ще раз звернутися до тематики перших політичних кроків Дж. Байдена і реакції на ці кроки інших країн. Зрозуміло, це стосується конкретизації та офіційного закріплення основних напрямів передвиборної програми Дж. Байдена, а також низки резонансних подій у відносинах між США та Китаєм і Росією.

Згадаймо, як після свого вступу на посаду президента США, Дж. Байден у своїй першій офіційній промові 5 лютого ц. р. окреслив основні напрями американської політики, а на початку березня їх вже конкретизував державний секретар США Е. Блінкен. Тоді ж оприлюднюється «Проміжна стратегія національної безпеки», що стала першим офіційним документом нової адміністрації США у згаданій сфері. Виходячи з принципів, задекларованих новим американським керівництвом, головною метою США залишається збереження у світі їх домінуючого положення, а також гарантування їх безпеки та економічного достатку. При цьому, як і раніше, основними викликами та загрозами для США, в тому числі у досягненні зазначених цілей, проголошуються:

• у сфері глобальних інтересів США— зростаюча потужність Китаю, який вважається «головним геополітичним випробуванням для США у ХХІ столітті». А саме — «єдиною країною з потужним економічним, військовим і технологічним потенціалом, яка здатна кинути виклик США та стабільності міжнародній системі». Крім того, відзначаються інші дії КНР, які загрожують американським інтересам, зокрема, порушення балансу у торгівлі зі США, викрадання інтелектуальної власності, втягнення до сфери свого економічного та політичного впливу інших країн, а також наступ на права людини;
• у сферах, які стосуються стратегічної та регіональної безпеки США,— дії Росії, Ірану, Північної Кореї та інших подібних країн, які кидають виклики США та їх союзниками, володіють ядерною зброєю, погрожуючи її застосувати, проводять політику державного тероризму і підтримують міжнародних терористів, а також порушують демократичні норми. Втім, на погляд нової американської адміністрації, такі країни, включно з Росією, для США менш небезпечні, аніж Китай;
• в інших сферах, які безпосередньо стосуються інтересів та безпеки США,— негативні чинники зовнішнього впливу на роботу американської економіки, пандемії (зокрема, COVID-19), поширення міжнародного тероризму, глобальні кліматичні зміни.

Китай вважається головним геополітичним випробуванням для США у ХХІ столітті — держсекретар США Е. Блінкен

В цілому, погляди нового та попереднього американського керівництва на геополітичні цілі, інтереси та безпеку США практично однакові. Разом з тим, їх дії у згаданих сферах суттєво відрізняються. В основних підходах Дж. Байдена передбачається:

• поєднання політики стримування Китаю та розвитку співпраці між США і КНР. Як і раніше, США планують налагоджувати стосунки з КНР з позиції сили. При цьому, якщо вважатимуть за потрібне, то можуть такі стосунки загострити до ворожих. Однак, на відміну від своїх попередників, чинне американське керівництво не прагне якоїсь жорсткої конфронтації чи навіть нової «холодної війни». По суті, йдеться лише про конкуренцію між США та КНР.

Згідно з таким підходом, нова адміністрація США не тільки не виключає можливості конструктивного співробітництва з Китаєм у торговельно-економічній сфері, але й виступає за поглиблену взаємодію сторін. Тому що усвідомлює необхідність і вигоду такого курсу, який відповідає інтересам не лише обох країн, але й, загалом, світовій економіці;

• відновлення жорсткого курсу стосовно Росії, незважаючи на її можливі дії у відповідь. Нова адміністрація США твердо вирішила «відмовитись від загравань з Росією», «не відступати перед її агресивними діями» і «примусити її сплатити за такі дії». В той же час Вашингтон не схильний відмовлятися від діалогу з Москвою з найбільш важливих питань, що стосуються світової безпеки.

Вашингтон у своїх діях щодо росіян зважає на реальну ситуацію, а саме — на відсутність у них дієвих важелів впливу (тиску) на США. Сьогодні єдиним з таких «інструментів» Москви залишається її ядерна зброя. Однак цю зброю росіяни не спроможні застосовувати на практиці, оскільки це матиме для Російської Федерації катастрофічні наслідки;

• припинення політики самоізоляції США, повернення до тісної взаємодії зі своїми союзниками і партнерами. На переконання оновленої американської влади, у сучасному світі, попри потужний свій потенціал, США не впораються з дійсно серйозними викликами без опори на дружні країни. Насамперед, це союзники та партнери США у Європі та Азійсько-Тихоокеанському регіоні, а також ті, які поділяють демократичні (західні) цінності або сприяють реалізації американських інтересів. Причому, опираючись на них, США обіцяють надавати їм всебічну допомогу, в тому числі у військовій сфері;
• зосередження зусиль на вирішенні інших проблем, які створюють загрози Сполученим Штатам, або зачіпають їх інтереси. Основні напрями таких зусиль стосуються: поглиблення взаємодії зі Всесвітньою організацією охорони здоров’я, урядами інших країн, науковими установами та компаніями у протидії COVID-19; створення сприятливих зовнішніх умов для роботи американської економіки в умовах постійних криз, пов’язаних з пандемією; відновлення активної участі США у міжнародних заходах боротьби з глобальними кліматичними змінами; подальші кроки з протидії міжнародному тероризму та розповсюдженню зброї масового ураження.

Водночас нова адміністрація США обіцяє і надалі фінансувати розвиток американської армії з метою підтримки її потенціалу на найвищому рівні у світі. Разом з тим, демонструється і готовність до мирного усунення проблем у відносинах між США і їх супротивниками та до продовження процесу ядерного роззброєння.

З часу вступу Дж. Байдена на посаду президента США в січні ц. р. його практичні кроки в повній мірі відповідають задекларованим напрямам зовнішньої політики країни. Зокрема, про це свідчать зустрічі в березні цього року представників зовнішньополітичних відомств США і Китаю та дипломатичний скандал між Вашингтоном та Москвою. З одного боку, такі події демонструють готовність США і КНР, як двох провідних центрів сили у світі, покращити свої стосунки, незважаючи на всі проблеми у їх відносинах. А з іншого — підтверджують ставлення Вашингтону до Росії, як другорядної країни, яка не має критичного значення для США. І навіть більше, Дж. Байден підкреслено поважно ставлячись до голови КНР Сі Цзіньпіна, фактично в той же час продемонстрував зневагу до В. Путіна. Водночас США розпочали процедуру запровадження нових санкцій проти Росії за її втручання до американських виборів.

18–19 березня ц. р., за ініціативою Вашингтону, відбулась перша зустріч представників США та КНР на рівні глав зовнішньополітичних відомств. Сторони підтвердили взаємні претензії з ключових проблем у їх відносинах. Незважаючи на це, визнано, що важливо відновити стратегічний діалог між США та КНР. За підсумками зустрічі досягнуто домовленості про уникнення непорозумінь і конфліктів, а також продовження контактів на вищому рівні. Крім того, оприлюднено спільність позицій з низки питань, зокрема, щодо негативних наслідків глобальних кліматичних змін та необхідності об’єднання зусиль у боротьбі з ними.

Зовсім інше ставлення продемонстрував Вашингтон до Росії. 16 березня ц. р., у зв’язку з оприлюдненням даних американської розвідки щодо втручання Москви у вибори в США та застосування хімічної зброї проти опонентів російської влади, Дж. Байден публічно назвав В. Путіна «вбивцею», пообіцявши «притягнути його до суворої відповідальності». І хоча внаслідок цього виникла дипломатична криза у відносинах між Росією та США, однак Дж. Байден не відмовився від своїх слів та намірів.

Дж. Байден публічно назвав В. Путіна «вбивцею», пообіцявши «притягнути його до суворої відповідальності»

В руслі нових принципів американської політики Дж. Байден також робить відповідні кроки у сфері відносин з європейськими союзниками та партнерами США. Як відомо, в лютому ц. р. Дж. Байден призупинив рішення Д. Трампа про скорочення американських військ в Німеччині. А у березні поточного року, на фоні загострення американсько-російських відносин, у Конгресі США порушене питання щодо ухвалення законопроекту про партнерство в галузі безпеки України (Ukraine Security Partnership Act). Звичайно, це ще не означає, що США нададуть Україні статус американського союзника поза НАТО, однак законопроектом відкриваються перспективи щодо цього. Тим паче, що в американському парламенті розглядається і низка інших питань, зокрема, щодо збільшення обсягів військової допомоги Україні.

Зважаючи на наведені обставини, досить показовою стала реакція інших країн на зміни у політиці США.

Так, керівництво Китаю висловлює сподівання на покращання американсько-китайських відносин. За словами міністра закордонних справ Китаю Ван І, «в деяких питаннях Вашингтону та Пекіну важко уникнути суперечностей, однак головним є взаємна повага сторін, рівноправне співробітництво між нами та прагнення вирішувати проблеми».

На цьому фоні в березні ц. р. міністерство оборони КНР відкинуло можливість створення будь-яких військових союзів проти США та НАТО, в тому числі з Росією. За твердженням міноборони КНР, Пекін дотримується принципу неучасті у військових блоках та не бажає конфронтації зі США.

В той же час Пекін чітко визначає «червоні лінії» у діалозі зі США, серед яких називаються: втручання у внутрішні справи Китаю, проведення політики з позиції сили та диктат у міжнародній торгівлі. В цьому плані ключове значення для КНР мають позиції США щодо Гонконгу, Сіньцзян-Уйгурського автономного округу та Тайваню.

Але на зміни у зовнішній політиці США негативно реагує Росія. Причому, це стосується як посилення жорсткості політики Вашингтону стосовно Москви, так і можливості покращання американсько-китайських відносин, що підриває плани росіян з побудови стратегічного партнерства з КНР на антиамериканській основі.

Однак, як зазначалося вище, Росія не має реальних інструментів впливу ані на США, ані на Китай. З огляду на це, основні методи її дій з реалізації своїх інтересів включають спроби військового шантажу США, а також намагання спровокувати загострення відносин між Вашингтоном та Пекіном у спосіб проведення відповідної інформаційної кампанії. Головними її напрямами є чергова хвиля публікацій про «наявність у Росії надсучасних видів озброєнь, спроможних знищити США», а також твердження про «неминучість подальшого посилення конфронтації між США та Китаєм». При цьому в якості доказів подібних інсинуацій використовуються проблеми в американсько-китайських стосунках, які виникли ще за президентства Д. Трампа.

Крім того, за оцінками експертів, Росія може піти на більш агресивні дії проти американських партнерів на пострадянському просторі, зокрема, спровокувати загострення збройного протистояння на Донбасі та розширити масштаби військового вторгнення до України.

У цьому разі союзники та партнери підтримують США. Так, згідно зі стратегічним оглядом «Глобальна Британія у конкурентну епоху», оприлюдненому в березні ц. р., найбільш гострою загрозою для Великобританії залишається Росія. Водночас, основним «системним конкурентом» Великобританії визначено Китай. Виходячи з цього передбачається поглиблення союзницьких відносин Великобританії зі США, продовження активної роботи із союзниками по НАТО та посилення підтримки партнерів у Східній Європі та на пострадянському просторі, насамперед — України.

Аналіз змін у політиці США, практичних дій з їх реалізації та реакції на них з боку інших країн дозволяє зробити наступні висновки:

• по-перше, за будь-яких обставин головні геополітичні цілі керівництва США залишаються незмінними і передбачають збереження американського домінування у світі. Сьогодні головним конкурентом США у реалізації таких планів постає КНР, що закріплює новий формат глобальної системи міжнародних відносин;
• по-друге, протягом найближчих років відносини між США та Китаєм зберігатимуть конкурентний, однак не конфронтаційний характер, що, по суті, визначатиме ситуацію у світі. Втім, це жодним чином не виключає нових торговельних війн між двома країнами, а також посилення їх протистояння у військовій сфері (як на світовому, так і на регіональному рівнях);
• по-третє, ані США, ані Китай фактично не вважають, що Росія може бути таким, як вони, центром сили світового рівня та не розглядають її в якості вирішального чинника впливу на їх інтереси і відносини. Це підтверджує факт закріплення Росії у категорії другорядних країн, як максимум, — регіонального рівня. Хоча, певним чином, вона все ще цікава для КНР в економічному сенсі. В той же час Росія продовжує створювати загрози США, Європі та країнам колишнього СРСР європейського і демократичного вибору;
• по-четверте, політика Вашингтону сприяє консолідації довкола США їх союзників та партнерів. Насамперед це стосується відновлення єдності євроатлантичного простору перед загрозами з боку Росії;
• по-п’яте, згідно зі своїми геополітичними інтересами, США і надалі підтримуватимуть Україну у її протистоянні з Росією. При цьому, по мірі посилення агресивності російської політики, рівень такої підтримки за своєю якістю буде інакшим. Але Росія, намагаючись тиснути на США через їх партнерів на пострадянському просторі, може зважитися на розширення масштабів збройної агресії проти України.

Джерело: Борисфен Інтел